Завершився унікальний та фізично виснажливий поодинокий заплив річкою Ельба. 70-річний дизайнер ювелірних виробів та підприємець із Дрездена Хайнц-Йорг Мойбрінк-Дінглінгер (Heinz-Jörg Meubrink-Dinglinger) подолав 140 кілометрів, щоб привезти до Торгау особисте послання про мир. П’ять днів боротьби з течією, хвилями та небезпечними вируванями стали для нього не просто спортивним випробуванням, а й мовчазним протестом проти війни.
Символічний маршрут: Чому саме Торгау?
Хайнц-Йорг розпочав свій шлях неподалік від дому — у районі Пільніца поблизу Дрездена. Фінішною точкою він свідомо обрав місто Торгау. Саме тут 25 квітня 1945 року відбулася знаменита зустріч радянських та американських солдатів на Ельбі, що стала символом закінчення Другої світової війни в Європі та надії на мирне співіснування.
В умовах триваючої війни в Україні плавець прагнув нагадати людям про уроки історії. Як буддист, він наголошує, що його акція має виключно особистий і гуманітарний характер, без жодного політичного підтексту:
«Ми переживаємо війну просто біля порога нашого дому. Я не хочу, щоб мене заганяли в політичні рамки. У буддизмі йдеться про баланс, а не про чорно-біле мислення».
Човни з посланням: «Friede», «Мир» та «Мир»
Плавець буксирував за собою два невеликі човни, накриті тентом. Один із них — стара дошка для серфінгу, прикрашена п’ятикольоровим буддійським прапором. На бортах великими літерами було написано ключове слово його місії німецькою, російською та українською мовами: «Friede», «Мир» та «Мир».
Ідея акції визрівала давно, але велосипедний пробіг не привернув би стільки уваги, скільки ризиковане плавання однією з головних річкових артерій Німеччини.
Боротьба зі стихією: Небезпеки та екстремальні випробування на Ельбі
Ельба виявилася суворим суперником. Хайнц-Йорг, який має великий досвід фрідайвінгу (у молодості він міг затримувати дихання майже на 6 хвилин), зіштовхувався з труднощами на кожному етапі:
-
Хвилі та судноплавство: На ділянці біля Дрездена хвилі від колісних пароплавів «Білого флоту» збивали його з ритму, а голова неодноразово вдарялася об річкові буї.
-
Вир біля Мюльберга: Найнебезпечніший момент стався поблизу Мюльберга, де бурхлива течія ледь не перевернула спорядження, а мотузка від буксирувальних човнів обмоталася навколо його голови. Лише витримка та навички занурення допомогли йому звільнитися.
-
Фізичні навантаження: Щодня він проводив у воді близько 7 годин, долаючи до 35 кілометрів різними стилями — кролем, брасом та на спині. Через безперервне спостереження за дном річки у плавця виникла нудота, що спричинила напад блювання просто посеред річища.
Побут на межі: Оливкова олія, консерви та ночівлі під мостом
Спорядження та раціон плавця були максимально утилітарними:
-
Захист від холоду та травм: Неопреновий гідрокостюм захищав від 18-градусної води, а наколінники — від ударів об кам’янисте мілководдя. Перед кожним зануренням він рясно розтирався оливковою олією, щоб шкіра не пересихала.
-
Харчування: У дорозі він харчувався м’ясними та рибними консервами, а також протеїновими батончиками.
-
Ночівлі: Ночував на березі — під мостом серед сміття під час першого дощу, навпроти собору в Мейсені та на базі прокату човнів у Різі.
Плавця не супроводжував катер безпеки, проте родина відстежувала його переміщення за допомогою GPS-трекера, хвилюючись через періодичні збої зв’язку.
Теплий прийом у Торгау
Упродовж усього маршруту люди виходили на берег, робили фотографії та спілкувалися з плавцем. У Бельгерні місцевий активіст Хайко Гольдшмідт навіть приніс йому вранці гарячу каву.
На березі в Торгау 70-річного героя зустріла його дружина Пірка, з якою вони разом уже 40 років, та зять Хуліо. Після 140 кілометрів шляху на втомленого плавця, який відчував запаморочення, чекали гарячий чай, гуляш та заслужений відпочинок.
Своєю акцією Хайнц-Йорг Мойбрінк-Дінглінгер довів, що прагнення миру та сила людського духу здатні подолати будь-які течії.
Читайте також: Вокальна симфонія Ханса Галя «De profundis» у Лейпцигу
Зображення: Google Gemini
Статтю підготував Станіслав Мустаєв
